Дошкільні заклади в системі національної освіти

Складовими системи освіти є дошкільна, початкова, загальна середня та вища освіта. У середині XIX ст. у біль¬шості розвинутих країн було законодавчо закріплено обов’язковість початкової освіти. Нині все більше країн за¬конодавчо визнають обов’язковість дошкільної освіти.
Дошкільна освіта сприяє реалізації прав дитини, за¬кріплених законодавчими міжнародними документами, зокрема права на охорону здоров’я, права на освіту, права На участь в іграх, права на збереження своєї індивідуаль¬ності, права на захист від усіх форм фізичного, психічного насильства, приниження, зловживання, відсутності тур¬боти чи недбалого і грубого поводження.
Принципи державної політики у галузі освіти відобра¬жені у Законі України «Про освіту» (1996), який проголо¬шує освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства. Основними принципами освіти в Україні є:
— доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;
— рівність умов кожної людини в реалізації її здібнос¬тей, таланту, у всебічному розвитку;
— гуманізм, демократизм, пріоритетність загально¬людських духовних цінностей;
— органічний зв’язок зі світовою і національною істо¬рією, культурою, традиціями;
— незалежність від політичних партій, громадських і релігійних організацій;
— науковий, світський характер, інтеграція з наукою і виробництвом, взаємозв’язок з освітою інших країн;
— гнучкість і прогностичність, єдність і наступність;
— безперервність і різноманітність;
— поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.
Закон «Про освіту» гласить, що «дошкільне виховання здійснюється у сім’ї, дошкільних дитячих закладах у взаємодії з сім’єю і має на меті забезпечення фізичного, психічного здоров’я дітей, їх повноцінний розвиток, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, необхідних для навчання в школі». Державна національна програма «Освіта. Україна XXI століття» орієнтує на взаємо дію суспільного і родинного виховання дитини дошкільного віку: «Суспільне виховання покликане продовжувати повноцінний і всебічний розвиток дитини на засадах національної культури і духовності з урахуванням різноманітності національного складу та регіональних умов України. Воно доповнює родинне виховання і здійснюється у дошкільних закладах».
Головними завданнями реформування дошкільного ви ховання на сучасному етапі є:
— створення належних соціально-економічних, мораль¬но-психологічних умов для повноцінного життя дитини, оп¬тимального її розвитку й виховання, зміцнення здоров’я;
— піднесення пріоритету суспільного дошкільного ви¬ховання, розвиток мережі дошкільних виховних закладів з метою позитивних зрушень у демографічній ситуації;
— оновлення змісту, форм і методів дошкільного вихо¬вання відповідно до вікових особливостей дітей;
— розвиток у дитини духовності як домінуючого нача¬ла у структурі особистості;
— своєчасне виявлення ранньої обдарованості, забезпе¬чення умов для розвитку талановитих дітей;
— дослідження динаміки стану здоров’я і психічного розвитку дошкільників;
— інтеграція родинного і суспільного дошкільного ви¬ховання;
— удосконалення навчально-виховного процесу в до¬шкільних виховних закладах з урахуванням особистісних якостей, стану здоров’я, природних задатків дитини.
Новий етап розвитку дошкільної освіти започаткова¬ний прийняттям Закону України «Про дошкільну осві¬ту» (2001), який розглядає її як цілісний процес, спрямо¬ваний на забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здіб¬ностей, індивідуальних, психічних і фізичних особливос¬тей, культурних потреб, формування у дитини моральних норм, набуття нею життєвого досвіду. Цим законом регламентовано такі аспекти функціонування системи дошкільної освіти:
— забезпечення права дитини на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти;
— забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку системи дошкільної освіти;
— визначення змісту дошкільної освіти;
— визначення органів управління дошкільною освітою та їх повноважень;
— формування прав і обов’язків учасників навчально-виховного процесу, встановлення відповідальності за порушення законодавства про дошкільну освіту;
— створення умов для благодійної діяльності у сфері дошкільної освіти.
Реалізація завдань дошкільної освіти здійснюється на основі відповідних принципів, які проголошують:
— доступність для кожного громадянина освітніх по¬слуг, що надаються системою дошкільної освіти;
— рівність умов для різнобічного розвитку дитини;
— єдність розвитку, виховання, навчання й оздоров¬лення дітей;
— єдність виховних впливів сім’ї та дошкільного навчального закладу; наступність і перспективність між дошкільною і початковою освітою;
— світський характер дошкільної освіти;
— особистісно-орієнтований підхід до розвитку дитини;
— демократизація та гуманізація педагогічного процесу;
— відповідність змісту, рівня і обсягу дошкільної осві¬ти особливостям розвитку та стану здоров’я дошкільника.
Дошкільна освіта здійснюється на основі різноманітних видів і форм: постійно діючих дошкільних закладів і закла¬дів з неповним днем, прогулянкових, оздоровчих груп, зак¬ладів для дітей із проблемами розвитку тощо. Оновлення їх роботи на сучасному етапі пов’язане з гуманізацією всієї педагогічної сфери, створенням умов для розвитку особис¬тості, індивідуальності кожної дитини; оптимізацією умов фінансування й управління; створенням служби соціального захисту дітей; поглибленням взаємозв’язків різних соціаль¬них інститутів — сім’ї, дитячого садка, школи. Система дошкільної освіти орієнтується на максимальне використан¬ня досягнень етнопедагогіки і світової педагогічної думки.
З проголошенням незалежності України особливої ак¬туальності набула проблема створення безперервної системи національного виховання, покликаної максимально задіяти інтелектуальний, духовно-творчий потенціал національних і загальнолюдських цінностей, забезпечити єдність, наступність і послідовність виховуючих впливів різних соціальних інститутів.
Функціонування безперервної системи національного виховання забезпечується на основі таких принципів:
— народність (передбачає національну спрямованість виховання, оволодіння рідною мовою, формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, прищеплення шанобливого ставлення до культурної спадщини, народних традицій і звичаїв, національно-етнічноі обрядовості);
— культуровідповідність (забезпечує органічний зв’язок з історією народу, культурними і побутовими традиціями, народною творчістю, ремеслами і промислами; духовну єдність та спадкоємність поколінь);
— природовідповідність (враховує вікові й індивіду альні особливості дітей, їхні анатомічні, фізіологічні, психологічні, національні особливості);
— гуманізація (спрямована на створення умов для формування кращих якостей і здібностей дитини, джерел її життєвих сил; гуманні взаємини між вихователями і вихо¬ванцями; повагу до особистості вихованця, гідності; розуміння його запитів, інтересів; довір’я до нього; виховання гуманної особистості — щирої, людяної, доброзичливої, милосердної);
— демократизація (метою її є усунення авторитарного стилю виховання, співробітництво вихователів і вихован¬ців, сприйняття особистості вихованця як вищої соціаль¬ної цінності, визнання його права на свободу, розвиток здібностей і виявлення індивідуальності, формування усві¬домлення взаємозв’язку між ідеями свободи, правами лю¬дини, її громадянською відповідальністю);
— безперервність (полягає у досягненні цілісності й наступності у вихованні, перетворенні його на процес, що триває впродовж усього життя людини);
— етнізація (наповнення виховання національним змістом, спрямованим на формування самосвідомості гро¬мадянина, відтворення в дітях менталітету свого народу).
До головних завдань виховання дітей дошкільного ві¬ку, згідно з концепцією дошкільного виховання в Україні, належать:
— повноцінний і всебічний розвиток дітей на засадах національної культури і духовності;
— забезпечення фізичного та психічного здоров’я ді¬тей, своєчасне виявлення тих, хто потребує поліпшення стану здоров’я;
— започаткування основ трудового виховання, еколо¬гічної культури, моральної орієнтації в національних і за¬гальнолюдських цінностях, набуття життєвого досвіду; виховання поваги і любові до батьків, родини, Батьківщи¬ни, людей праці;
— створення сприятливих умов для розвитку мораль¬ної самооцінки, яка має відображати ставлення дитини до себе як суб’єкта гуманних, доброзичливих взаємин з ото¬чуючими;
— прилучення дітей до народної культури, мистецтва, традицій, обрядів українського народу, виховання шанобливого ставлення до культурних надбань, звичаїв, тради¬цій інших народів;
— своєчасне виявлення ранньої обдарованості, забезпечення умов для розвитку талановитих дітей;
— соціалізація дитячої особистості; організація спілкування як особливої діяльності, що допомагає дітям пізнати оточуючу дійсність, світ людських взаємин і себе;
— інтеграція родинного та суспільного дошкільного ховання на засадах народної педагогіки, національної культури, сучасних досягнень науки, надбань світового педагогічного досвіду;
— психологічна підготовка дітей до навчання у школі, оволодіння рідною мовою; забезпечення пізнавальної активності, творчих і художніх здібностей в ігровій та інших видах дитячої діяльності.
Над цими завданнями покликаний працювати національний дошкільний заклад (садок).
Національний дитячий садок — дошкільний заклад, який забез¬печує трансляцію культури народу, сприяє етнізації особистості, засвоєнню духовних надбань нації.
Основою діяльності національного дитячого садка є етнопедагогіка, яка орієнтує на використання у вихованні рідної мови, усної народної творчості, народного мистецтва, звичаїв, обрядів, свят; ознайомлення дітей з рідним краєм, його природою, географією, історією, народною творчістю, традиціями, обрядами, оберегами, символами;
включення дітей у спілкування з дорослими й однолітками; залучення їх до етичних бесід, народних ігор, свят, діяльності, пов’язаної з традиціями народу тощо. Освітня
робота за напрямами «Родинно-побутова культура», «Народний календар», «Символи народу», «Народні традиції, звичаї, обряди», «Народне мистецтво», «Народна медицина», «Усна народна творчість» забезпечує практичну діяльність дітей.
У такому виховному закладі взаємини дітей і педагогів вибудовуються на засадах довіри до можливостей розвитку дитини як особистості, визнання її права на творчість, самостійного пошуку раціональних засобів, методів і прийомів виховання. Такі дошкільні заклади функціонують не як державні, а як родинно-громадські установи, в яких передбачена максимальна участь батьків, громадськості у вихованні дітей, творчий пошук педагогічного колективу, що сприяє оновленню дошкільної освіти на засадах демократизації та гуманізації.