Методи наукового дослідження в дошкільній лінгводидактиці

Наука — це соціальне значуща сфера людської діяльності, функ­цією якої є вироблення і систематизація об’єктивних знань про довкіл­ля, людину чи будь-яку діяльність1. Наука — це система дослідницької діяльності, спрямованої на вироблення нових знань про природу, люди­ну, суспільство, мову і мислення.

Науковий метод — це спосіб пізнання явищ дійсності у їх взаємо­зв’язку і розвитку. Методи дослідження і наука невіддільні одне від одного. Будь-яку науку утворюють як результати пізнання дійсності, так і методи пізнання досліджуваних об’єктів, тобто методи досліджен­ня. Метод розглядають і як сукупність прийомів практичного або тео­ретичного засвоєння дійсності.

У лінгводидактичних дослідженнях використовують не один метод, а їх систему, яка має забезпечити в кінцевому підсумку репрезентатив­ність і валідність первинної Інформації, а також формування наукових висновків як доповнення до вже відомих наукових теорій або системи наукового знання.

Усі методи поділяють на кілька груп: теоретичні, емпіричні, експе­риментальні, статистичні.

Теоретичні методи спрямовані на створення теоретичних узагаль­нень і виведення закономірностей досліджуваних явищ: це вивчення літературних джерел, навчальних посібників, документів, методичної спадщини, програм та продуктів мовленнєвої діяльності дітей (записи дитячих розповідей, словник, образне мовлення та ін.).