О. Ольжич: національне виховання українського дошкілля

В епоху державного й духовного відродження України пріоритетна роль належить розвитку національної системи виховання, яка має забез­печити вихід молодої країни на світовий рівень. Національне вихован­ня передбачає виховання дітей на культурно-історичному досвіді свого народу, його традиціях, звичаях, обрядах, оберегах, багатовіковій муД» рості й духовності попередніх поколінь.

Біля витоків національного виховання стояв О. Ольжич, який ви­клав свої погляди на місце українського дошкілля в цьому процесі у низці публіцистичних статей («Українське дошкілля», «Довкілля).

На думку вченого, розбудову національного виховання як мо­лодії так і всього народу започатковує дошкілля. Це вимагає особливо­го ставлення до розроблення методів, форм і змісту виховної роботи з наймолодшими громадянами країни. Він стверджує, що в основі дошкіль­ного виховання має бути народність як «підвалина національної куль­тури взагалі»1.

Упродовж дошкільного віку (чотирьох-семи років), зауважує О. Оль­жич, дитина має засвоїти ті своєрідності національного світовідчуття, які визначатимуть її упродовж життя: «Увесь матеріал, який дитина діставатиме в цей вік — у хаті чи в дитячому садку, — має бути глибоко та стилево дібраний під цим оглядом».

Дошкільне виховання, на думку О. Ольжича, повинно бути націо­нальним, а його змістом і виховним матеріалом має стати українська народна культура, оскільки саме їй притаманні «всі потрібні прикмети органічності, стилевої єдності, багатства і чистоти», саме вона забезпе­чує дитині «тривалий і потужний зв’язок з національною стихією». Щодо ідейних дороговказів виховання, то саме в дошкільному віці за­початковується формування характеру дитини і саме тоді потрібно «прищеплювати їй засади нашого, національного світовідчування і мо­ралі».

О. Ольжич зробив спробу скласти своєрідний кодекс національ­ного виховання дошкільнят, виокремив пріоритетні напрями розвитку особистості, серед яких: висока духовність дитини героїко-романтич-ної спрямованості; справедливість, мужність, почуття обов’язку і від­повідальності, сила волі; активність у спілкуванні й досягненні мети; товариськість, чуйність, витривалість; пошана до батьків і родини; релігійні почуття. Вчений зауважує, що національне почуття має бу­ти виплекане уже в цьому віці і завершувати «суспільне виховання дитини».

З-поміж засобів національного виховання О. Ольжич радить ви­користовувати народні іграшки, «цяцьки», твори українського фольк­лору (насамперед байки, казки та ліспі). Також він убачав необхід­ність у спеціальному замовленні кращим українським письменникам п’єс для малечі, які діти легко могли б інсценізувати у своїй театраль­ній діяльності. Ефективними засобами національного виховання, з погляду вченого, є українські народні хороводні ігри й танці, «руханки та гуртові вправи» у супроводі народних мотивів, дитячий театр і «вер­теп».

Особливе місце в національному вихованні дітей дошкільного віку

*• Ольжич відводить образотворчим засобам (малюванню, ліпленню,

‘УДуванню, ручній праці), які супроводжуються рідним словом. Зміст мистецьких занять (образи, орнаменти, рисунки, будови) слід черпати з народного епосу: персонажі тварин з байок та ігор, герої з казок і пісень, постаті з легенд і оповідань. Однак не заперечував учений і сучасні засоби, зокрема техніку.

У центрі національного виховання має бути рідна мова, для розвитку якої О. Ольжич рекомендує використовувати «Слово, слухане і чита­не: це царини приказок, байок, казок, переказів та «лектура» українських письменників, класиків: вірші, оповідання, казки, які формували б «по­правну та чисту мову дитини». Водночас дітей потрібно знайомити з кращими зразками класиків зарубіжної літератури, якщо вони пере­кладені вишуканою українською мовою.

У своїх працях О. Ольжич надавав великого значення і проблемі виховання дітей сільської місцевості. Він вимагав надати йому характеру справжнього українського національного виховання, не лише за наз­вою і мовою, а й за змістом та формою.

Сьогодні майже всі поради О. Ольжича втілюються в самостійній оновленій українській державі: розроблено концепцію національного виховання дітей дошкільного віку і положення національного дошкіль­ного закладу, тематичні програми з розвитку рідного українського мов­лення та ознайомлення дітей з українським народознавством, підготов­лено й опубліковано низку навчальних методичних посібників, спрямо­ваних на національне виховання дошкільнят.