Поняття граматичної будови мови

Теоретичною основою формування у дітей дошкільного віку граматичної будови мови є наукова граматика, яка має свої граматичні категорії, грама­тичні одиниці й граматичні форми. Слово граматика має кілька значень.

По-перше, це будова мови, тобто система морфологічних одиниць, категорій і форм, синтаксичних одиниць і категорій, словотворчих оди­ниць і способів словотворення. Граматикою називають усю невласне звукову і нелексичну організацію мови, яка представлена в ЇЇ граматичних категоріях, граматичних одиницях і граматичних формах.

По-друге, це розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови. Граматика як наука про будову мови складається з двох розділів: мор­фології і синтаксису.

Морфологія вивчає граматичні властивості слова, зміну його форм і пов’язаних із ним граматичних значень, а також частини мови.

Синтаксис досліджує засоби і правила побудови речень і словоспо­лучень.

Словотвір вивчає будову і творення нових слів.

Основними одиницями граматики є морфеми (мінімальні одиниці мови), слова (у морфології) і конструкції або речення (у синтаксисі).

Слова мають граматичне і лексичне значення.

Граматичне значення характеризує відношення між явищами дійсності, що позначаються словами, мовні значення мисленнєвого ряду, які мають у мові стандартне вираження. Щоб дитина зрозуміла мов­лення, їй недостатньо знати тільки лексичне значення слів, потрібно ще зрозуміти їх зв’язки в реченні, тобто граматичне значення. Наприклад, дитина розуміє слова двері і відчиняти, їх співвіднесеність із немов-ною дійсністю, проте не знає їх граматичного значення «двері відчи­нені» чи «двері відчинять».

Граматична категорія — це система протиставлених одна одній однорідних граматичних величин. Граматичні категорії поділяють нморфологічні (категорії роду, числа, відмінка, виду, часу, способу, особи) і синтаксичні (комунікативної спрямованості, стверджувальності — за­перечу вальності, синтаксичного часу і способу).

К. Ушинський назвав граматику «логікою мови», оскільки засвоєння граматичних значень водночас сприяє і розвитку мислення. На думку Л. Федоренко, граматичні форми мови також є еквівалентними фор­мам мислення, які, у свою чергу, матеріалізуються у граматиці мови. Отже, граматичні навички розвиваються паралельно розумовим, а за­своєння граматики є водночас засобом розвитку мислення дитини. Гра­матична основа мови — це сукупність правил, систем і закономірних зв’язків між словами.

Дитина від народження до школи має засвоїти різні види граматичних значень, тобто оволодіти граматичною будовою мови.

Оволодіти граматичною будовою мови означає навчитись утворюва­ти від однієї основи форми однини і множини теперішнього і минулого часу, відмінювати слова за відмінками та особами, вживати слова із суфіксами і без них, правильно вживати рід іменників, самостійно утво­рювати граматичні форми за аналогією, складносурядні та складнопід­рядні речення, тобто засвоїти морфологічну і синтаксичну системи рідної

мови.

К. Ушинський зазначав, що граматична правильність мовлення має стати звичкою: «Граматична правильність досягається в перші роки навчання, коли дитина легко і зручно засвоює ті навички і звички, що складають основу правильного мовлення… Граматична правильність мовлення є не тільки знання, а й звичка»1.

Граматична правильність мовлення — це дотримування в процесі спілкування основних граматичних норм, сформульованих у вигляді правил. Це норми словотворення частин мови, відмінювання і дієвідміню­вання слів, узгодження, побудови речень певної структури, а також нор­ми керування, що засвоюються практично3.

Оволодіти граматичною правильністю мовлення означає оволодіти граматичними нормами рідної мови, що є складником літературної нор­ми мови.