Старший дошкільний вік

Мовлення Д1тсй старшого дошк!льного вжу досягае високого р!вня розвитку. Вони оволод!вають правильною вимовою вс!х звуюв рщноТ мови, хоч у деяких д!тей цього в!ку ще транляються окрем! неточност) у вимов! важких звук!в (р, ш, ц, ч, дж, дз, О- Кр!м того, у дггей шосто-го-сьомого рок!в життя можуть бути мовлснЕгев! порушсння вна-сл1док ор]-ан!чних ушкоджень мовленневого апарату або у зв’язку з! змшою молочних зуб!в на постшн! (з’являються м!жзубн! шипляч!, по-м’якшуеться вимова 1нших прнголосних). Подекуди спостер!гаеться нестшка вимова сформованих звук!в у словах складно! фонетично\’

СТруКТурИ.

Д1ти шостого року життя легко пом!чають ! виправляють мовленнев! неточност!, огр!хи и помилки як у мовленш 1нших, так ! у своему влас-ному. Якщо наприк1иц1 шостого ! на початку сьомого року життя у д!теи з! швидким темпом мовлення спостер!гаються неточн!сть, зм!шу-вання звук!в, що пов’язан! з дефектами мовленневого апарату, так! дгги потребують допомоги логопеда.

Дошк!льний В1К д1тей характеризуеться завершениям процесу фоне­матичного сприймання: вони чують ! розмовляють правильно, в!дпов!дно

ДО фоНСТИКО-ОрфоеШЧНИХ НОрМ р1ДНО1 МОВИ, у НИХ форМуЮТЬСЯ ТОНК1 И

диферепц!йован! образи сл!в 1 окремих звук!в, з’являеться усв!домлен-ня звуково’1 сторони рщно! мови. Д!ти п’яти-шести рок!в активно гра-ють з! звуками, словами, римують Тх, анал!зують звуковиЙ склад сл!в р!дноТ мови, виокремлюють перший 1 останшй звуки у слов!, визнача-ють порядок !нших звук!в, тобто в д!те11 формуеться лшгв!стичне став-лення до слова.

Словник д!тей старшого дошк!льного в!ку розширюеться занадто швидко. Д!ти р!вном!рно використовують у мовленн! вс\ частини мови, складні слова, слова з абстрактним значенням, доречно застосовують прислів’я, приказки, образні вирази, фразеологізми.

Отже, у розвитку словника дитини яскраво пвмітні позитивні якісні зміни: дитина послуговується антонімами, синонімами, багатозначними словами, словами у переносному значенні, оперує узагальненими слова­ми різного ступеня, поняттями. Усвідомлює словниковий склад рідної мови, виокремлює слова в реченні.

Проте у засвоєнні словника дітьми шести років ще спостерігаються семантичні помилки, неправильне розуміння окремих абстрактних, ча­сових і просторових понять, слів з переносним значенням, прислівників (разом і поруч та ін.); словник бідний на образні вирази, прикметни­ки порівняльного ступеня тощо.

Удосконалюється граматична правильність мовлення, продовжу­ється засвоєння суфіксів, спостерігається прагнення до точного й влуч­ного вживання граматичних форм, що виявляється у критичному став­ленні до власного мовлення і мовлення навколишніх людей. Форму­ються навички корекції і самокорекції граматично правильного мов­лення.

Засвоєння звукового, граматичного мовлення і збагачення словни­кового запасу позитивно впливає на розвиток монологічного мовлення і форм спілкування. У дітей з’являються такі форми діалогічного мов­лення, як мовлення-пояснення, мовлення-міркування, а також ситуативні мимовільні висловлювання (непідготовлене мовлення), контекстове мо­нологічне мовлення, немовні форми спілкування.

Одним із головних типів спілкування є спілкування з однолітками та встановлення мовленнєвих контактів з іншими дітьми, при цьому діалогічні форми спілкування дедалі частіше замінюються контексто­вими, монологами.

У цьому віці дитина вже вміє складати розповіді з власного досвіду, про іграшки, творчі розповіді на тему, за картинкою, розповіді-етюди, мініатюри тощо. Передає зміст переглянутих мультфільмів, фільмів, вистав, почутих казок і оповідань.

Важливим якісним новоутворенням дітей старшого дошкільного віку є поява планувальної і регулювальної функцій мовлення. Дитина вже складає розповіді за планом, може планувати свою майбутню мовлен­нєву діяльність.

Водночас слід пам’ятати, що і в старшому дошкільному віці часто трапляються випадки специфічного розвитку мовлення дітей, які по­требують індивідуальної роботи.

До шести років у дітей формуються функції мовлення (комуніка­тивна, контактновстановлювальна, дейктична, планувальна, регулюваль­на, резюмувальна, волюнтативна, естетична, гносеологічна, мислетворча, метамовленнєва) та форми мовлення (діалог, монолог, внутрішнє, ситуативне, контекстове, повідомлення, розповідь, опис, міркування, по­яснення, інструкція).

Базисна характеристика мовленнєвого розвитку та спілкування дітей шести років*

До шести років у дітей зміцнюються м’язи мовленнєвого апарату, діти вже можуть правильно вимовляти всі звуки (як голосні, так і при­голосні) рідної мови. Регулюють силу голосу: за вказівкою вихователя знижують чи підвищують голос залежно від ситуації, у спілкуванні з однолітками користуються помірною силою голосу. Встановлюється переважно помірний темп мовлення (у розповідях, переказах, скоро­мовках темп може уповільнюватися чи прискорюватися). Користу­ються питальною та окличною інтонацією, виражальними засобами передають різні емоції (сум, гнів, радість, здивування тощо). Діти оволодівають змішаним типом мовленнєвого дихання, збільшується тривалість видиху (4-6 с), оволодівають фразовим та логічним наголо­сом у словах.

У мовленні дітей шостого року життя ще наявні окремі випадки неточної вимови звуків р, ш, ж, ч, г та звукосполучень щ, дж, дз. По­рушення звуковимови можуть бути пов’язані з органічними вадами мовленнєвого апарату або зі зміною молочних зубів на постійні, на­приклад: у дітей з’являються міжзубні шиплячі (ш замість сь, з — ць, ж- зь), пом’якшена вимова інших приголосних звуків. Спостерігаєть­ся неточність у вимові важких багатоскладових слів зі збігом приго­лосних.

Діти оволодівають прийомами звукового аналізу слів: визначають кількість слів у реченні, кількість звуків у слові, місце звука у слові (перший, другий… останній), виокремлюють голосні та приголосні зву­ки, користуються схемою звукового аналізу слів. Поділяють слова на склади, виділяють склад.

У словнику дітей налічується 3500-4000 слів. Дитина вживає в ак­тивному мовленні усі частини мови. Помітно збільшується кількість абстрактних понять, що характеризують взаємовідносини між людьми, морально-етичних понять (чемність, хоробрість, ввічливість, дружбу, гостинність), узагальнених понять (речі, тваринний світ, транспорт, за­соби пересування).

Діти легко добирають антоніми і синоніми, з інтересом виконують різні вправи зі словами (добирають ознаки предмета, властивості, якості, дії і, навпаки, за ознаками, якостями впізнають предмет). Починають розуміти і правильно пояснювати слова-омоніми, переносне значення слів. Користуються образними виразами, порівняннями. Знають при­слів’я, фразеологізми, вживають їх у нестимульованому мовленні. Діти оволодівають граматичними категоріями рідної мови, переважно пра­вильно вживають відмінкові закінчення, узгоджують прикметники, дієприкметники, числівники з іменником, числівником у роді, числі та ідмінку. Правильно використовують кличну форму іменників. Легко утворюють за вказівкою вихователя нові слова за допомогою суфіксів, префіксів (іменники, дієслова, прикметники) та складні граматичні форми, ініціативні щодо мовленнєвих ігор на словотворення.

У мовленні користуються різними реченнями як простими, так і склад­ними, зі сполучниками та сполучними словами, з однорідними членами, прямою мовою (в одному складному реченні налічується 10-15 слів). На пропозицію вихователя складають окличні, питальні, розповідні, бе­зособові речення, речення зі вставними словами. Дають оцінку мовлен­ня, помічають і виправляють граматичні помилки у мовленні товаришів, власному та дорослих.

Водночас мовлення дітей шести років ще не позбавлене грама­тичних помилок, які трапляються у відмінкових закінченнях (складні форми з чергуванням приголосних), вживанні невідмінюваних імен­ників, слів, що мають одне число (множину чи однину, у відміню­ванні деяких займенників, числівників; порушення порядку слів у ре­ченні).

Діти шести років виявляють ініціативу в спілкуванні з дорослими, звертаються до них з різними запитаннями. Будують діалог у стимульо­ваному мовленні на запропоновані теми. Використовують звертання, вставні слова у першій репліці діалогу та частки (стверджувальні, запе­речні) у другій репліці діалогу. Відповідно до ситуації спілкування застосовують без нагадування ввічливі слова та форми мовленнєвого етикету. Підтримують розмову, що виникла між кількома дітьми.

Оволодівають навичками зв’язного мовлення: складають описові розповіді різного типу відповідно до композиційної структури, контамі-новані (сюжетно-описові), сюжетні за картинками, з власного досвіду за зразками та планом вихователя. Без допомоги дорослого вміють передати зміст знайомої казки, мультфільму, вистави; розповісти про події, свідком яких дитина була (що трапилося по дорозі, на відпочин­ку, в транспорті), про що дітям читали вдома.

За зразками та планом вихователя складають творчі розповіді, про­довжують розповідь, розпочату вихователем, об’єднують опорні слова у творчу розповідь, складають розповіді за сюжетною ігровою обстанов­кою; коротенькі розповіді-міркування, розповіді-пояснення. Переказують знайомі художні тексти різної складності й композиції за планом вихо­вателя та за частинами. Оцінюють прослухані розповіді, які були запи­сані на магнітофон.

Базисна характеристика мовленнєвого розвитку та спілкування дітей семи років

За умов правильного мовленнєвого розвитку та відсутності органіч­них недоліків органів мовленнєвого апарату звукова культура мовлення дітей семи років досягає вельми високого рівня розвитку. Дитина абсолютно правильно й чітко вимовляє всі звуки рідної мови ізольовано, у звукосполученнях, словах та фразах відповідно до норм літератур­ної вимови. У неї добре розвинений фонетичний слух, диференціює близьке й схоже у словах, легко помічає і виправляє допущені помилки звуковимови, порушення наголосу, застосовує діалектизми та говірки. Відповідно до ситуації регулює силу голосу (голосно, тихо, помірно, пошепки) та темп мовлення (швидко, помірно, повільно). У дитини зміша­ний (діафрагмально-нижньореберний) тип мовленнєвого дихання, плечі опущені, вона дотримується пауз, логічних наголосів, інтонаційних за­собів виразності. Доречно використовує питальну, розповідну та ок­личну інтонації; обмежено — паралінгвістичні засоби виразності (міміку рухи, жести).

До семи років завершується процес фонематичного розвитку ди­тини, формуються досить тонкі диференційовані звукові образи слів і окремих звуків. З’являється усвідомлення звукового складу рідної мови.

Розвиток усвідомлення звукової сторони рідної мови є центральним новоутворенням психічного розвитку дитини в дошкільному віці. Діти оволодівають прийомами звукового та складового аналізу слів як за схемою звукового аналізу, так і без неї. Розрізняють і виокремлюють голосні та приголосні звуки, тверді й м’які приголосні; визначають кількість слів у реченні, складів та звуків у слові, наголошений склад. Дитина повністю готова до навчання грамоти (читання і письма).

Орієнтування у звуковій системі рідної мови є міцним підґрунтям для засвоєння дітьми граматичної будови мовлення, дає можливість дитині орієнтуватись у складних співвідношеннях граматичних форм, від одних звукових форм до інших.

До семи років завершується засвоєння морфологічної системи укра­їнської мови: дитина засвоює усі граматичні категорії (рід, число, відмінкові закінчення); типи відмін і дієвідміни. Відбувається розмежу­вання окремих граматичних форм за відмінами, дієвідмінами, особами, які раніше дитина заміщувала і допускала помилки; засвоюються усі поодинокі граматичні форми.

Дитина засвоює синтаксичну структуру рідної мови. У її мовленні наявні всі типи речень як простих, так і складних, зустрічаються всі види сполучників і сполучних слів. На прохання дорослого вона скла­дає наказове, розповідне, окличне речення, з однорідними членами, з прямою мовою, зі вставними словами. В одному реченні може налічу­ватися до 18 слів.

Дитина надзвичайно легко утворює нові слова (з різних частин мови) за допомогою суфіксів, префіксів, двох слів; споріднені однокоренс-ві слова тощо. Виявляє ініціативу у словотворчих іграх. За словами О. Гвоздєва, рівень оволодіння рідною мовою, якого дитина досягає у Дошкільному віці, є досить високим. Дитина оволодіває усією склад­ною системою граматики, найтоншими закономірностями морфологічного й синтаксичного ладу, поодинокими граматичними формами таким чином, що мова, яку вона засвоює, справді стає для неї рідною, знаряд­дям мислення і спілкування.

У словнику дитини, який розширюється до 5 тис. слів, наявні усі частини мови. Дитина оперує узагальнювальними словами різного поряд­ку, абстрактними поняттями, словами іншомовного походження, склад­ними словами (різної структури), стійкими загальновживаними словоспо­лученнями. Розуміє й розрізняє близькі за значенням слова та переносне значення слова; добирає синоніми, антоніми, омоніми, епітети, метафори, багатозначні слова тощо. Дитина доречно вживає образні вирази, фра­зеологічні звороти. Знає прислів’я, приказки, утішки, загадки, скоро­мовки. Володіє формулами мовленнєвого етикету відповідно до ситу­ації (привітання, прощання, знайомства, вибачення, подяки, прохання, зустрічі, компліменту), формами звертання до дорослих і дітей.

За кількісною та якісною характеристикою словник дитини досягає такого рівня, що вона може вільно спілкуватися з дорослими Й дітьми, підтримувати розмову на будь-яку тему, що в межах її розуміння. Дитина доречно й точно добирає синоніми, а також слова, в яких відображено диференційований підхід на позначення предмета (зимовий, весняний, осінній одяг; повітряний, водний транспорт), професійної належності. Повністю зникає словотворення.

На сьомому році життя мовлення дитини стає структурно складні­шим, тобто більш розгорнутим, логічним і послідовним. Вона засвоює як діалогічну, так і монологічну форми мовлення. Вільно, невимушено вступає в розмову з дітьми, дорослими (як знайомими, так і незнайоми­ми), підтримує запропонований діалог відповідно до теми; не втручається в розмову інших; будує стимульований, запропонований діалог відпо­відно до ситуації (групове мовлення), відповідає на запитання,’звернені до неї, відповідає за змістом картин, художніх творів. Відповіді на за­питання розгорнуті, з монологічними вставками. Виконує словесні до­ручення, звітує про їх виконання, доручення, передає діалог попереднього спілкування.

До семи років діти оволодівають контекстовим мовленням, різними типами монологічного мовлення: повідомлення, розповідь (опис, роз­дум, пояснення). Вони самостійно складають розповіді з власного досвіду про предмети, іграшки, картинки, явища, творчі розповіді на тему чи за планом, запропонованим вихователем, або на самостійно обрану тему чи складений план.

Уміють домислювати події, які відсутні на картині, поділяти на логіч­но завершені частини сюжетну картину, художній текст, придумують до частин назву; об’єднують в єдину розповідь кілька сюжетів (розповіді за серією картин, порівняльні розповіді), складають казки, загадки, роз­повіді про смішні епізоди.

Переказують казки і художні оповідання за вказівкою вихователя. Самостійно розповідають знайомі казки, передають сюжети мультфільмів телепередач. Уміють пояснити майбутній сюжет малюнка, конструкції, аплікації, якогось виробу, хід наступної гри, як пройти до якоїсь знайо­мої дітям установи тощо.

До семи років у дітей формується нова інтелектуальна функція мов­лення, що планує і регулює практичні дії дитини. Досягнуті результати мовленнєвого розвитку дитини в дошкільні роки дають можливість їй легко засвоювати програму навчання у школі. Різні сторони мовлення дитини вдосконалюються упродовж її шкільного навчання.