Театралізовані ігри

Одним з різновидів творчих ігор є театралізовані ігри, які відкривають простір для участі дітей у різних видах са¬мостійної художньої діяльності, сприяють розкриттю і розвитку їхніх художньо-творчих здібностей, збагаченню мистецьких знань, виробленню естетичного смаку тощо.
Театралізовані ігри — розігрування в особах літературного тво¬ру, відтворення за допомогою виражальних засобів (інтонації, мі¬міки, жестів, пози, ходи) конкретних образів.
Театралізовані ігри охоплюють:
— дії дітей з ляльковими персонажами або дії за ролями;
— літературну діяльність (вибір теми, складання, інсценування своїх творів тощо);
— образотворчу діяльність (одяг персонажів, малювання декорацій, виготовлення атрибутів);
— музичну діяльність (виконання пісеньок, інсценування музичних творів тощо).
Кожна складова частина дитячої художньої діяльності має свої виражальні засоби і відповідні можливості для са¬мовираження особистості, а в комплексі вони створюють театралізовану гру.
До театралізованих ігор належать ігри-драматизації та ігри на теми літературних творів.
Гра-драматизація. Вона полягає в зображенні, розігруванні в особах літературних творів зі збереженням послідовності епізодів. Сюжет гри, послідовність подій, ролі, вчинки, мова героїв визначаються текстом літера¬турного твору. Гра-драматизація відбувається за заздале¬гідь заданим сюжетом і передбачає ролі, регламентовані межами авторського тексту. Дітям необхідно дослівно за-пам’ятати текст, усвідомити перебіг подій, образи героїв казки чи оповідання і зобразити їх саме такими, якими во¬ни є у творі. Літературний твір своїм змістом визначає, які дії необхідно виконувати, однак він не містить вказівок щодо способів їх утілення — рухів, міміки, інтонації. Така гра є значно складнішою для дітей, порівняно з тією, в якій наслідується побачене в житті. Вона допомагає усві-домити ідею твору, його художню цінність, вчить дітей ви¬ражати свої почуття, сприяє розвитку пам’яті, мовлення, вияву самостійності, творчості в доборі зображувальних і виражальних засобів для створення образів.
Перевтілення і створення образу можливі за наявності в дитини певних знань про зображені в літературному тво¬рі об’єкти і явища навколишнього світу, навичок виразно¬го читання й усної розповіді, досвіду рухової діяльності. Гра-драматизація потребує від дітей таких творчих здібностей:
— поетичного слуху — особливо чутливого сприйняття змісту і форми літературного тексту в єдності, а також ви¬разного мовлення дитини;
— здатності швидко сприймати й усвідомлювати змії літературного твору;
— уміння зберігати жвавість вражень, передавати і при створенні образу героя в грі, виражати до нього і ставлення і почуття, що виникли на цій основі, користуючись при цьому мовою, рухами, мімікою.
Ці здібності є основою будь-якої пов’язаної з літера ним текстом творчої діяльності.
Гра-драматизація здійснюється в кілька етапів:
1) підготовка до гри-драматизації, яка охоплює заходи спрямовані на засвоєння літературного тексту: читання або розповідання тексту вихователем; прослуховування тексту в звукозаписі; бесіда з дітьми про особливості характерів голосів персонажів; переказування змісту тексту під час якого діти закріплюють у своїй пам’яті послідовність подій, що відбуваються, прямої мови персонаж і м та ін.; переказування за виконаними дітьми ілюстрації! ми, сюжетними малюнками тощо;
2) збагачення знань дітей про персонажів та події, при які йдеться у грі; вправляння у виразному читанні тексту; підготовка атрибутів і декорацій. Цій меті служать спеціальні ігрові вправи, спрямовані на пошук і розвиток вири жальних засобів (імітаційних рухів, почуттів, ходи, міміки тощо), необхідних для створення образу;
3) власне гра-драматизація, в якій розвиваються творчі здібності дітей.
Робота над грою-драматизацією починається з підбору художнього твору. Сюжет його має бути динамічним і цікавим, багатим на діалоги, яскраві персонажі. Без цього неможливо зацікавити дітей твором, його героями.
У молодшій групі ігри-драматизації, відповідно до програми «Малятко», покликані забезпечити реалізацію таких завдань:
— відтворення особливостей поведінки людей, тварин, пригод у казкових, вигаданих ситуаціях;
— розігрування з дорослими сюжетів казок з використанням елементів костюмів персонажів;
— виокремлення і відтворення найхарактерніших рис образів казок, народних ігор тощо;
— повторення коротких реплік вихователя, самостійне наслідування звуків персонажів чи явищ;
— синхронізація рухів з ритмом вимовляння тексту, музичного супроводу;
— відтворення мімікою настрою, переживань персонажів.
Перед початком гри-драматизації з дітьми молодшого дошкільного віку вихователь кілька разів читає текст, а по¬тім організовує своєрідну драматизацію: знову читає твір, а діти, прислуховуючись до тексту, виконують певні дії.
З часом вони запам’ятовують вірші, уявляють себе в Певній ролі, намагаються самостійно відтворювати текст. Запам’ятовуванню тексту, послідовності розвитку сюжету сприяють неодноразове перечитування його вихователем, доказування дітьми важливих для його змісту слів, що ри¬муються, розгляд ілюстрацій тощо. Далі організовують ігру-драматизацію у формі настільного театру: вихователь показує можливі для конкретної ролі ігрові дії (як маха¬ють крильцями маленькі веселі пташечки, незграбно хо¬дять ведмежата, тремтить полохливий зайчик тощо), озна¬йомлює з особливостями мови персонажів і можливими виражальними засобами, що розкривають їхні характери. Після цього діти виконують ролі персонажів твору. Все це сприяє розвитку у дошкільнят дружніх взаємин, вихован¬ню дисциплінованості, організованості тощо.
Певну специфіку мають завдання, які виконує гра-дра¬матизація у середніх дошкільних групах. Ці завдання пе¬редбачають:
— активне оволодіння засобами емоційної виразності. Виконуючи роль, дитина повинна вміти змінювати інтона¬цію залежно від особливостей образу, емоційно відтворювати діалоги дійових осіб, передавати їх сутність і настрій за допомогою інтонації, міміки, жестів, поз, ходи, рухів;
— вироблення вміння емоційно-морального оцінюван¬ня персонажів — їхніх дій, учинків, вияву почуттів, став¬лення до людей і явищ, які відтворюються у грі.
У старшій дошкільній групі гра-драматизація, відпо¬відно до програми «Малятко», має забезпечити:
— оволодіння дітьми прийомами інакомовності (алего¬рії), фантастичного перетворення, перебільшення;
— вироблення вміння емоційно та інтонаційно виразно¬го (залежно від змісту твору) характеризування персонажів, виявляння власного ставлення до них та їхніх учинків;
— опановування виражальними засобами, необхідни¬ми для виконання різних ролей, відображення рольових дій, взаємин;
— вміння розігрувати відомі і нові сюжети за змістом і мотивами літературних творів, казок та інших жанрів ус¬ної народної творчості;
— вміння використовувати і виготовляти атрибути, які характеризують типові риси образу, ознаки місця по¬дій тощо.
Певну специфіку мають завдання ігор-драматизацій, що стоять перед вихователем у роботі з дітьми підготовчої групи, які повинні вже вміти:
— розігрувати за сюжетами відомих їм літературних творів окремі сценки, тривалі ігри, спектаклі, зацікавлюючи як учасників, так і глядачів;
— створювати на задану чи вигадану тему ігри-драматизації з різноманітною імпровізацією ситуацій, образів тощо;
— володіти різними способами відтворення образів: уміло користуватися інтонацією, мімікою та пантомімою, емоційно, виразно, правдиво відтворювати найхарактерніші особливості ролі;
— вміло і вчасно взаємодіяти з партнером;
— з наявних іграшок, атрибутів, матеріалів вибирати предмети, що підкреслюють типові ознаки образу, вигаду вати і створювати нові деталі тощо.
Діти підготовчої групи вже мають певний досвід драматизації, вони ініціативні, самостійні, виявляють творчості у створенні ігрових образів, декорацій, атрибутів. Твори які вони грають, складніші за змістом, різноманітними за формою є їхні ігри-драматизації. Це можуть бути вистави для дітей інших груп, індивідуальні та групові ігри за мотивами казки, сценічні імпровізації окремих уривків різних оповідань і казок.
Прийоми керівництва іграми-драматизаціями в підготовчій групі майже не відрізняються від прийомів у старшій групі. Спочатку вихователь читає оповідання цілком, а потім — частинами. Читання (розповідь) може супроводжуватися ілюстраціями, коментарями. Вихователь може запропонувати звести споруду відповідно до сюжету твору, намалювати декорації до гри, виліпити персонажів твору тощо, що сприяє розвитку в дітей інтересу до сюжету і від¬творення його в грі. Переконавшись, що дошкільники на¬лежно сприйняли зміст твору, вихователь організовує гру-драматизацію.
Гра на тему літературного твору. Діти дошкільно¬го віку відносно легко втілюють у грі сюжет літературного твору. Окремі герої настільки припадають їм до душі, що діти називають себе їхніми іменами, орієнтуються на їхню поведінку. Ігри на теми літературних творів менше прив’язані до сюжету і композиції конкретного твору, ніж ігри-драматизації. Вони можуть поєднувати події з різних літературних джерел, довільно інтерпретувати їх зміст, передбачати нових героїв.
Сюжет ігор дітей молодшого дошкільного віку нерідко поєднує в собі різні події, епізоди фільмів, вистав за мотивами казок. У середньому дошкільному віці вони включають в улюблені ігри нові враження, почерпнуті з казок, які їм довелося побачити і почути, а також із різноманітних життєвих ситуацій. Джерелом інформації, яку використовують у своїх іграх старші дошкільники, є спостереження та розповіді дорослих, сюжети казок, оповідань, фільмів тощо.
Казки і розповіді по-різному втілюються в іграх до¬шкільників. Одні діти розігрують окремі епізоди казки, ін¬ші діють, як улюблений казковий герой, треті намагаються відтворити всю казку, дещо збагачуючи її зміст реальними і життєвими фактами, виявляючи творчість і вигадку. Тому п самостійних іграх герої різних літературних творів мо¬жуть діяти дуже несподівано. Діти в них вільно примирюють непримиренних за сюжетом казки чи оповідання геро¬їн, легко перемагають зло. Закінчуватися гра може так, як цього хоче дитина, а не так, як про це йдеться у творі.
Театрально-ігрова діяльність стимулює особистісний розвиток дитини, розвиває естетичні почуття, здатність до перевтілення, самоповагу. Формуючи предметне середови¬ще для самостійної театрально-ігрової діяльності, вихова¬тель повинен враховувати рівень підготовленості дітей до участі в ній, продумувати можливі форми її здійснення, те¬атральний ігровий матеріал (персонажі, елементи декора¬цій), які покликані збуджувати у дошкільників бажання гратися. Розвиток театрально-ігрової діяльності дітей зале¬жить і від особистості педагога, його емоційності, естетич¬ної культури, вміння враховувати інтереси і нахили до¬шкільників, налаштовувати їх на втілення ігрових задумів.