Зміст навчання дітей дошкільного віку

Проблема змісту навчання є однією з найактуальніших у дошкільній дидактиці, адже ефективність навчання за¬лежить передусім від його змістового наповнення. Зміст навчання дітей дошкільного віку має відповідати таким принципам:
1. Принцип зв’язку знань і вмінь із життям. Передба¬чає поєднання ознайомлення дітей з навколишнім середо¬вищем із знаннями та їх можливим використанням. Від¬повідно до нього дітям слід не лише давати знання, а й формувати пізнавальні вміння, необхідні для самостійно¬го освоєння навколишньої дійсності.
2. Принцип науковості знань. Зобов’язує пропонувати дітям для засвоєння точно визначені наукою положення, відкривати їм дійсність такою, якою вона є. Достовірність введених у програму навчання фактів і явищ повинна по¬єднуватися з розкриттям їх взаємозв’язку і розвитку. При цьому слід враховувати теоретичні знання, на яких форму¬ється здатність до первинних форм абстракції, узагаль-нень і умовисновків.
Цей принцип виявляється у виборі змісту факту, який розкриває його сутність на основі поняття про нього. На¬приклад, у змісті знань про живі об’єкти головними є роз¬криття зв’язку живого організму із середовищем, закономір¬на будова живого організму, що забезпечує ці зв’язки, тощо.
3. Принцип системності знань. Визначає структуру знань, які повинні опанувати діти. Системність надає знан¬ням дієвості, придатності для ефективного використання у пізнавальній діяльності й у вирішенні практичних завдань. За словами К. Ушинського, лише розумна система, яка ви¬ходить із суті предметів, дає цілковиту владу над знаннями. Важливим напрямом реалізації цього принципу є систематизація знань — об’єднання, групування предметів і явищ за характерною або суттєвою ознакою. У молодшому до¬шкільному віці предмети групують за кольором, розміром, пізніше використовують загальніші поняття, наприклад, «овочі і фрукти», «свійські і дикі тварини» та ін. Однак си¬стематизацією не вичерпується принцип системності.
У кожному навчальному матеріалі важливо вирізняти центральні питання, упорядковуючи навколо них інші. Створення ієрархічних систем знань може охоплювати та¬кі етапи:
– вибір центрального явища у певній сфері дійсності й
поняття, що розкриває його сутність;
– вибір центрального зв’язку компонента поняття, взятого за основу побудови системи знань;
– поступове розкриття сутності об’єкта. У цій системі розкривається багатство сторін об’єкта пізнання, причин-но-наслідкові зв’язки як найважливіші у з’ясуванні його
сутності.
4. Принцип виховувальної й розвивальної спрямова¬ності знань. Передбачає включення у програму знань, які формували б свідоме ставлення до навколишньої дійснос¬ті, оскільки саме предметні знання забезпечують вихов¬ний і розвивальний вплив.
Свідоме ставлення до навколишньої дійсності форму¬ється лише на основі розуміння сутності її фактів і явищ. Тому при вивченні будь-якого матеріалу слід знаходити можливості для виховання осмисленого ставлення дітей до предметів і явищ, виокремлюючи у змісті знань те, що ста¬новить для дітей інтерес і може спричинити виховний ефект. Наприклад, розповідаючи про працю дорослих, важливо наголосити на значущості для людей її результа¬тів. Діти найкраще засвоюють цікаві, важливі знання, які поглиблюють процес пізнання.
5. Принцип доступності знань. Вимагає включення у програму таких знань і вмінь, які враховували б пізна¬вальні можливості дітей. Доступність знань не означає легкості засвоєння, а характеризує міру посильної труд¬ності — ступінь розриву між підготовленістю дитини до засвоєння знань і вимогами нових знань, можливостями їх засвоєння. Новий зміст має пов’язуватися з набутими дитиною знаннями, особистим досвідом. Тому знання повинні ускладнюватися відповідно до зростання пізнавальних можливостей дітей. Необхідною умовою цього є формування і розвиток пізнавальних інтересів дошкільників.
За змістом навчання дітей дошкільного віку є енциклопедичним, тобто програма знань зорієнтована на широкий обсяг предметів і явищ дійсності. Цього вимагає соціальний розвиток дитини, адже вона, інтегруючись у соціальне середовище, повинна у ньому орієнтуватися і діяти. Тому зміст програми охоплює знання, уміння і навички з най різноманітніших сфер (про людину, об’єкти живої і неживої природи, з літератури, образотворчого мистецтва, музики, лічби); видів діяльності людини (трудової, мовленнєвої, образотворчої, музично-виконавської, конструкційної, пізнавальної, рухової), а також правила поведінки та ін. Диференціація різних сфер дійсності у змісті навчан¬ня дошкільників необхідна для підготовки їх до предметного навчання у школі.
У програмах навчання і виховання дошкільників знан¬ня і вміння згруповані за відповідними розділами: жива і нежива природа; знання про найближче оточення; суспіль¬ствознавчі знання; математичні знання; уміння художньої діяльності; знання й уміння мовленнєвої діяльності; етичні знання й уміння; уміння навчальної діяльності. Кожен роз¬діл містить факти, предмети, явища, події, які є основою для створення системи знань у дошкільному дитинстві і протягом подальшого життя. Програми вибудувані на осно¬ві принципу концентричності, згідно з яким знання дитини про предмет або явище розширюються, поглиблюються, уточнюються, систематизуються, узагальнюються.
Успіх навчання залежить від змісту навчального матері¬алу, педагогічного керівництва навчальним процесом, особистісних якостей, рівня розвитку дитини.
У процесі навчання як провідного чинника розумового розвитку діти оволодівають такими найважливішими ком¬понентами навчальної діяльності, як уміння розуміти на¬вчальне завдання, планувати свою діяльність, діяти за планом і відповідно до рекомендацій дорослого, здатність до самоконтролю і самооцінки. У них формується довіль¬ність психічних процесів, виховується організованість і відповідальність.
Як зазначає український педагог Олександра Савченко, сучасний зміст початкового навчання повинен бути ба¬гатокомпонентним, включати систему знань (уявлень, понять, фактів, зв’язків, залежностей) про природу, людину, суспільство, техніку тощо; систему загальних способів на¬вчальної діяльності; досвід індивідуальної творчої діяль¬ності; досвід емоційно-вольового, морального, естетичного ставлення людини до навколишньої дійсності; вміння ко¬ристуватися системою цінностей суспільства.
Дошкільна дидактика розглядає навчання як двоєди¬ний процес взаємодії вихователя і дітей, спрямований на засвоєння дітьми знань, умінь і навичок, всебічний розви¬ток їх як особистостей. Навчання є особливо могутнім дже¬релом і засобом розумового розвитку, якщо вихователь надає дитині можливість для самостійного пошуку.
Значну роль в успішному навчанні дітей відіграє сім’я. Батьки мають бути добре поінформовані про особливості навчальної роботи дошкільного закладу, брати участь у збагаченні знань дітей, організовувати їхню навчальну діяльність удома. Доцільно інформувати батьків про на¬вчальні успіхи їхньої дитини, залучати до виконання не¬складних завдань з підготовки дітей до занять (читання ху-дожньої літератури, спостереження, екскурсій та ін.).