Заняття «Що не край, то звичай!»

Заняття – гра для дітей старшого віку.

Мета :
Продовжувати знайомити дітей з деякими звичаями рідного краю та інших країн Світу . Розвивати почуття самовартості та створити умови для психологічного розвантаження . Формувати визнання духовної єдності поколінь та спільної культурної спадщини . Виховувати почуття належності до свого рідного краю , народу , своєї близькості та спорідненості з ним . Сприяти вихованню соціальної і національної толерантності.
Матеріал :
Макет потяга « Ромашково », запис пісеньки потяга , співу птахів, співу гурту « Цимбали », ілюстративний матеріал оформлений у вигляді віконець потяга країн : Україна , Грузія , Нідерланди ,Бірма .
Дид. Ігра «Сортування » , Рухлива гра « Сюрприз »
Матеріал для виконання роботи з малювання ( папір, олівці, фломастери , гуаш , акварель, пензлики різних розмірів ……)
« Де найкраще місце на Землі »

Хід  заняття .


Вихователь :Любі мої , а що це у нас таке ? Так це -ж ребус , а давайте його розгадаємо та прочитаємо закодоване слово ?
( розгадують та читають слово — подорож )
— Малята я пропоную вам здійснити подорож по різним краям , на цьому веселому потязі із Ромашкового, та дізнатися про різні народні звичаї . Придбайте білети в касі та вмощуйтесь зручніше на вказані в них місця.
( білетики з геометричними фігурами , на стільчиках у вагоні на сидіннях такі самі фігури )
— Ну що вирушаємо ? (звучить пісенька потяга із мультфільма « Вагончик из Ромашкового»)
Вихователь Ось ми їдемо нашим краєм , і я хочу вам розповісти про те, що у кожного народу є безліч звичаїв, пов’язаних із щоденною працею, з про-водами зими, із початком весняних кло¬потів у полі, з поверненням худоби з літніх пасовиськ, із збиранням урожаю. Тут знаходять свій вияв і глибока повага до роботящих рук, і вдячність щедрій годувальниці — природі. От, скажімо, у нас, на Уманщині в селі Родниківка , здавна починають жнива і танцями, і піснями. Женчики славлять перший сніп, бажа¬ють усім хліборобам зібрати багатий урожай. А дійшовши останньої загінки, обов’язково лишать на лану кущик жи¬та чи пшениці, старанно обполють його, перев’яжуть стрічками, а зерно витру¬сять на землю — щоб нива гарно роди¬ла і на майбутнє
Нині кожен із нас починає усвідомлювати, якого лиха зав¬даємо ми рідній природі.
Вихователь : давайте пригадаємо які ці лиха ?
( відповіді дітей — Замулюються дзвінкі джерела. Пересихають колись пов¬новоді ріки. Вмирають кучеряві гаї та ліси, отруйним брудом повняться моря, океа¬ни. Гине різна звірина, риба і птаство.)
Вихователь :
Ось ми їдемо територією Грузії . Ось послухайте який є в Грузії прадавній звичай про нього нам розповість Андрійко .
Андрійко Цей звичай, пов’язаний з наро¬дженням дитини. Вони упродовж багатьох років берегли в сім’ї дитячу колиску – аквані.
Берегли й передавали у спадок. Грузини вірили, що від того не пере¬ведеться їхній рід, а зв’язок і дружба між батьками та дідами будуть у них щирі, міцні, довговічні.
Вихователь : А ось Анюта розповість про звичай у Нідерландах.
Анюта: У Нідерландах зберігся інший звичай. Тут першому немовляті дають ім’я дідуся чи бабусі з батькового роду, а друге немовля нарікають іменем котро¬гось із батьків по маминій лінії. Нерідко буває, що обох дідусів, і татового батька і маминого, звуть однаково — скажімо, Пітер. Тож як народяться в них двоє онуків-хлопчиків, то обох їх також нази¬вають Пітерами . Уявляєте , два рідні бра¬тики — з однаковим ім’ям! Ну, а дівчатка одержують імена своїх бабусь, і в одній родині буває по дві Мері, по дві Катрін чи Ельзи .
Вихователь : Дивіться в цій родині трапилась неприємність вони переплутали одяг і тепер не можуть розібратись де чий ? Давайте їм допоможемо !
( діти проводять сортування по різним шафам : для дівчаток, хлопчиків, жінок , чоловіків.)
Вихователь: А ось ми у країні Бірма . І про них розповість нам Сашко.
Сашко :У, країні Бірмі існує такий звичай . У них є свято , яке носить таку назву «свято обстригання волосся». Кожному синові батьки урочисто вистригають на тім’ї пасемко, і мама вплітає його у свою зачіску. Що більше народжується в сім’ї дітей, то пишнішою стає мамина зачіска. Що пишніша зачіска, то більше такій мамі люди виявляють шани.
Вихователь:А знаєте ця родина приготувала вам гру сюрприз .
І вам доведеться відшукати свої сюрпризи ось в цьому ящику , який наповнений пінопластовими кульками .
Проводиться рухлива гра «Шукачі скарбів »
( діти порпаються в коробці доти , доки не дістануть звідти всі скарби ( цукерки, ненадуті повітряні кульки , кіндери …..) . Скарби діляться порівну між усіма шукачами. )
Вихователь :Ну ось ми знову на Україні . ( чути запис співу гурту людей ) Ой чуєте дзвенить пісня ?А хто скаже яка це пісня ? Так це весільна. Безліч у кожного народу і весільних звичаїв . Скажімо, на Уманщині в селі Вільшана — Слобідка , молодий пере¬носив молоду через поріг своєї хати на руках. Після цього їй, мовляв, буде легко жити з ним увесь подружній вік. А , як розплітали молодій на весіллі косу, то садовили її на пікну діжу. Це значило, що тепер вона дбатиме про хліб у своїй господі.

А в абхазців нареченій, як вона за¬ходить у дім свого судженого, ма¬жуть губи медом. Це щоб дружина з неї була не сварлива, а лагідна й солодкоголоса.
Вихователь : Ось ми і завершили свою подорож різними краями .
Як на вашу думку де краще на Землі ? подумайте і намалюйте « Де найкраще на Землі »
( дітям пропонується різний матеріал для виконання роботи)
по завершенню проводиться виставка — огляд малюнків .